Усіх святих

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Минулої неділі, на свято П'ятидесятниці, ми уклінно молилися про те, щоб Господь послав Духа Святого на Церкву Свою, на нас із вами. Свято П'ятидесятниці – це День народження Церкви, день, у який Господь рясно послав Святий Дух насамперед Апостолам, а потім і всім людям, які сприйняли проповідь Євангелія. Плодом цієї проповіді є всі святі. Їхню пам'ять сьогодні молитовно святкує Свята Церква. Тому вітаю вас, браття і сестри, з Днем Ангела!

На церковному небосхилі сяє безліч святителів, преподобних, сповідників, мучеників, праведників... Їх цілий сонм, не перелічити. Кожен із них служив Богу святістю свого життя на тому місці, де поставив його Господь. Ми можемо згадати преподобного Луку, економа Печерського. Служіння економа в монастирі – це послух "менеджера", який часто спілкується з людьми, забезпечуючи господарську діяльність. Звичайно ж, таке спілкування відволікало його від молитви й духовної праці. Однак, виконуючи такий нечернечий послух, він зміг зберегти свою душу в чистоті та зійти на висоту чернечих чеснот.

Дивовижним духовним світлом блищить рід святих юродивих. Слово "юродивий" у сучасному світі є образливим, але юродивість Христа заради – це один із найвищих християнських подвигів. Ці святі, прикриваючись удаваним божевіллям, приховували свої чесноти, намагалися максимально виконати заповіді Божі й цим свідчили, що цінності світу, що відпав від Бога, є божевільними.

Рід святих не переривається донині. І в нашому світі подвизаються святі. Відмінними рисами святості є смиренність, непомічання своєї святості, своїх добрих справ. Перша сходинка на шляху до Бога – усвідомлення своєї духовної убогості ("Блаженні бідні духом" (Мф. 5:3)). Без смирення людина не зможе досягти святості. І навіть якщо людина, досягнувши духовних успіхів, побачивши свої успіхи, загордиться, – вона одразу ж втрачає все, що набула, бо "Бог гордим противиться, а смиренним дарує благодать" (Ік. 4:6). Тому святі, остерігаючись гордості, щиро, від усього серця вважали себе найгрішнішими серед усіх людей.

Якщо не буде у світі святих, то не буде сенсу існування цього світу. Тому ми з упевненістю можемо сказати: раз світ існує, значить, у ньому існує і святість. Господь кожного з нас закликає своїм життям освячувати цей світ: "Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний." (Мф.5:48). Кожен з нас, де б він не знаходився, повинен слідувати цьому заклику Господньому.

Апостоли у своїх посланнях зверталися до християн як до святих (пор. 1Кор. 6:1). Людина, що належить до Церкви, навіть якщо грішить, належить до роду святих: якщо вона старанно бореться з гріхом і сподівається на милість Божу.

Чим відрізняється той, хто спасається, від того, хто гине? Це відкривають нам отці Церкви. Той, хто гине, коли грішить, перебуває в зневірі й не піднімається, валяється в духовному бруді й гине.

Той, хто спасається, коли грішить, одразу ж встає, плаче перед Богом, йде на сповідь, кається і далі йде, намагаючись не падати. І навіть якщо він знову спотикається і падає, він тут же встає, йде до Бога, плаче... і знову йде далі. І таким чином людина вчиться ходити, не падати і до кінця свого життя досягає святості.

Іншого шляху до Царства Небесного немає. Святе Письмо нам говорить: не обманюйте себе, ніщо нечисте до Царства Божого не ввійде (пор. Об. 21:27, 1Кор. 6:9). Іншими словами, якщо ми не досягнемо святості до кінця життя, то ми не увійдемо до Царства Небесного. Тому, брати і сестри, святість – це мета життя кожного християнина. Якою б високою ця мета не здавалася, при бажанні досягти її може кожен з Божою поміччю та за ревних праць з нашого боку, чого бажаю і всім нам досягти. Амінь.