Притча про нерозумного багатія

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

«Чоловікові якомусь багатому угобзи́ся нива» (тобто якийсь чоловік одержав багатий урожай), — говорить нам сьогоднішня євангельська притча (Лк. 12:16-21). Ця людина вчинила так, як вчинив би, напевно, будь-який підприємець, бізнесмен, орендар: побачивши, що її комори не вмістять того зерна, яке вона отримає внаслідок такого багатого врожаю, вона вирішила зруйнувати старі комори й побудувати нові, більші. Але наприкінці цієї притчі Бог називає багатія божевільним безумцем.

У чому безумство цієї людини? У тому, що він після цієї практичної думки сказав сам собі: «Побудую комори, туди сховаю все своє добро і скажу своїй душі: «Душе моя! Їж, пий, веселися, у тебе багатство на багато-багато років». І Господь на таке його внутрішнє рішення відповідає багатієві: «безумний! Цієї ж ночі в тебе заберуть твою душу, і кому дістанеться те, що ти придбав?»

Цей багатій, не замислився про те, що слово «багатство» походить від слова «Бог», тобто Бог дає те, чим володіє людина.

Згідно з притчею про сіяча (Лк. 8:5-15), багатство — це терня, яке заглушає добре насіння в душі людини. Дійсно, як одного разу сказав Господь, важко багатому увійти в Царство Небесне. І коли апостоли запитали: «А хто ж тоді може спастися?» — Спаситель відповів: «Неможливе людям можливе Богу» (див. Мф. 19:23-26). Це означає, що багатому можливо врятуватися тільки за допомогою Божою, він має усвідомити, що багатство — це те, що дав йому Бог.

Чому люди так жадають багатства? Тому що багатство дає людині великі можливості. Але питання в тому, як людина використовує ці можливості. Безумний багатий користується багатством тільки для задоволення своїх пристрастей, самоутіхи, для того, щоб примножувати й примножувати нулі своїх статків, а разом із тим — і свою гордість. Адже перед багатою людиною відчиняються всі двері, всі їй усміхаються, всі раді й готові її бачити та сприяти в її справах.

Але мудрий багатий ці можливості, які дає багатство, може використовувати зовсім для інших цілей. Він може будувати храми, допомагати нужденним. Коли людина допомагає жебракам, голодним, стражденним, хворим, яким потрібні кошти на операцію, тощо, вона допомагає Самому Богові. Адже як сказав Господь: «Те, що ви зробили одному з малих сих, те ви зробили Мені» (див. Мф. 25:40).

Тому не всі багаті безумні. Є й мудрі багаті, які застосовують дане їм Богом багатство для того, щоб прославляти Бога (адже в храмах прославляється Бог) і допомагати ближньому своєму. Але в більшості випадків, через зіпсованість, пристрасність нашої людської природи, коли людині даються можливості, вона використовує їх не на благо для себе. Людина бере це терня, і воно коле її руки. І врешті-решт, мало хто з багатих спасеться, про що і сказав Господь, здивувавши апостолів.

Якщо ж багатий усвідомлює, що Бог дав йому багатство, то багатство може послужити йому на благо, як воно послужило на благо Аврааму, Давиду і багатьом-багатьом іншим святим.

Хоча й здається, браття і сестри, що сьогоднішнє євангельське читання стосується лише багатих, воно стосується і кожного з нас. Якщо ми озирнемося навколо, то побачимо людей, які перебувають у більш скрутному стані, ніж ми. А в нас, може, невеликі, але є надлишки, і ми можемо допомогти цій людині. І тоді слово Боже, що пролунало сьогодні, — а воно звернене до кожної людини — принесе плід і нашому серцю.

Нехай Господь дарує нам рішучість і розуміння, як творити добро в цьому світі. Амінь.