Шукайте насамперед Царства Небесного

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Все наше життя сповнене трудів, хвороби і страждань. Людина часто у своїх пошуках йде не в той бік, тому що не може виділити в житті сутнісне і навіть не ставить собі запитання: «Для чого я живу? Що головне у моєму житті? Куди мені треба йти?» Навіть і не думає про те, що її життя кінцеве, до того ж швидкоплинне і не відомо, коли воно закінчиться.

Коли когось питаєш: «Чому ти не йдеш у неділю до храму?» -Чуєш у відповідь перерахування: у мене дача, робота, сімейні турботи ... Людина наводить ці та інші дійсно не відмовки, а завдання, які важливі для неї. При цьому вона навіть не замислюється: а навіщо ж таке життя, якщо людина не може зітхнути від праць і турбот, подумати про своє життя, його сенс, про те, для чого вона прийшла на землю.

Господь же каже, щоб ми надмірно не дбали про матеріальне. Він навіть наводить нам в приклад польові лілії, які не трудяться і не прядуть, але і Соломон у всій своїй славі не одягався так, як ці прості польові квіти, які Господь створив на одне літо (сьогодні вони є, а завтра в'януть) (Мф.6:28). Спаситель наводить як приклад «птахів небесних: вони ні сіють, ні жнуть, ні збирають у житниці; і ваш Небесний Отець живить їх» (Мф.6: 28). А людина часом працює, не знаючи ні вихідних, ні свят, ні радості життя.

Господь сповіщає нас: «Шукайте ж найперше Царства Божого та правди Його, і це все додасться вам» (Мф.6:33). Коли людина шукає найголовніше у своєму житті, то Господь благословляє її. Він може випробовувати людину бідністю і благоденством, але той, хто шукає Царства Небесного, ніколи не буде залишений Богом.

Ще у Старому Завіті пророк Давид свідчив: «Я був молодий і постарів, не бачив праведника залишеним і нащадків його тими, хто просить хліб» (Пс.36:25). Справді, праведна людина ніколи не залишиться без хліба. Господь завжди буде помічником не лише їй, а й її нащадкам. Звернемо увагу ще на те, що Господь каже: «Шукайте насамперед Царства Небесного і правди його» (Мф.6:33). Перше, про Царство Небесне, ми чуємо, а про друге, про правду його – забуваємо. Правда Небесного Царства – це правда Божа, це заповіді, які ми повинні виконувати.

Ми не можемо бути християнами лише тоді, коли ми знаходимося у храмі. Ми не можемо бути християнами на годину чи дві. Якщо ми християни, то маємо бути ними скрізь, усюди і завжди. І, вийшовши за огорожу храму, повинні шукати правди Божої, насамперед вимагати її від самого себе.

Господь у сьогоднішньому Євангельському читанні вирішує споконвічне питання, яке мудра людина ставить перед собою: «Для чого я живу? Що головне у моєму житті?». Головне – шукати Царство Небесне та правди його. А для цього потрібно, щоб душа людини була чистою. Спаситель каже: «якщо око твоє чисте, то все тіло твоє буде світло» (Мф.6:22). Око – це двері душі. Найважливіше: щоб наше око було чисте, щоб око нашого розуму було світле, тоді і вся людина буде світлішою.

Яким оком ми дивимося довкола себе? Це дуже важливе запитання для духовного життя. З осудом, з роздратуванням, із заздрістю... Сьогодні нерідко людина дивиться блудним оком на протилежну стать. Це все оскверняє людину, отруює її, і тоді світло, яке в людині, стає темрявою для всіх сил її душі. І скільки б людина не працювала духовно, скільки б не докладала зусиль, якщо вона не навчиться свої думки тримати в чистоті, ніколи не зможе здобути благодать Святого Духа. Бо де нечистота, там Дух Святий не перебуває. Людина може намагатися молитися, брати на себе якісь аскетичні подвиги, але якщо вона не стежить за своїми думками — все марно, вона тупцюватиме на місці.

Нехай Господь благословить наші духовні труди і все наше життя, ми ж шукатимемо перш за Царство Небесне і правди його. Амінь.