Воскресіння дочки Іаіра та зцілення кровоточивої

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Сьогоднішнє Євангеліє ще і ще раз вказує нам на ту силу, яку має Господь над життям і смертю, над хворобою, на силу зцілення, яка завжди - в ті дні, коли Спаситель ходив нашою грішною землею, і сьогодні - відкрита для кожної віруючої людини.

Сьогодні євангеліст розповідає нам про те, як Господь наш Ісус Христос воскресив доньку Яіра.

Іудейська знать ставилася до Господа як до молодого вчителя, рабина-самоучки, дивилася на Нього зверхньо, іноді - з презирством. Так деякі можновладці і сьогодні дивляться на Церкву; входячи до храму і бачачи в ньому різний люд, різного стану, вони іноді ставляться до віруючих зі зневагою. Але це до певного часу - поки Бог (іноді через скорботу) не постукає до їхніх сердець, як це сталося з Яіром.

Яїр був начальником синагоги, належав до вищої юдейської духовної влади. І цілком можливо, що він дивився на Спасителя таким же чином. Але в нього захворіла дочка, причому дуже сильно - лежала при смерті. І тоді Яїр, дізнавшись про Ісуса як про чудотворця, прибіг і, як говорить нам Євангеліє, впав до ніг Його, благаючи прийти до нього в дім і зцілити його дочку.

І Господь, який не відкидає нікого, хто щиро вдається до Нього, не зважає на обличчя, сказав: "Добре", - і пішов до його будинку.

На шляху, коли Спасителя і тих, хто супроводжував Його, тіснила велика кількість народу (люди кричали - кожен просив Господа про щось), до Нього підійшла жінка, яка 12 років страждала витіканням крові. Вона пробувала різні засоби лікування, зверталася до різних лікарів, але все було марно. І ось, вона з вірою сказала собі: "Тільки б мені доторкнутися до Іісуса - і я зцілюся від хвороби моєї".

Її хвороба, за старозавітними уявленнями, робила нечистою не тільки саму жінку, а й на певний період (на тиждень) будь-кого до кого вона торкалася.

І ось жінка наважилася порушити старозавітну постанову не входити в натовп при такій хворобі і увірвалася в народ. Ймовірно, вона доторкнулася до багатьох, але головне - вона з вірою доторкнулася до Спасителя і одразу відчула, що зцілилася.

Коли це сталося, Господь, який бачить кожне серце людське, поставив запитання: "Хто доторкнувся до Мене?" Звичайно, Він знав, хто і з якою метою доторкнувся до Нього, і що сталося в цей момент. Це запитання було поставлено заради людей, які перебували з Христом, а насамперед - для апостолів.

Усі почали бентежитися, говорить нам Євангеліє. Апостол Петро та інші почали говорити: "Наставнику, багато хто нас тіснить, тут багато народу... Як же Ти кажеш: "Хто доторкнувся?". Господь відповідає: "Я відчув силу, яка вийшла від Мене. Хто доторкнувся до Мене?" Зцілена жінка, почувши це, зрозуміла, що не може сховатися.

Знаючи, що порушила старозавітний закон, жінка привселюдно оголосила: "Я доторкнулася". Господь глянув на неї і з любов'ю сказав: "Дерзай, дочко, віра твоя врятувала тебе. Іди в мирі".

Коли Спаситель ще не закінчив говорити ці слова, прийшла сумна звістка з дому Яіра про те, що його дочка померла; а померлих не лікують. Але Господь, глянувши на Яіра, на його відчай, сказав: "Не бійся, тільки віруй". І далі ми бачимо, що Яїр проявив не тільки смирення (звернувшись до Спасителя), а й подвиг віри - не сказавши жодного слова заперечення, він іде за Господом у свій дім.

Підходячи до будинку, вони бачать тих, хто плаче. Спаситель заспокійливо каже: "Не плачте. Не померла дівчина, але спить". І вигнавши всіх із світлиці, де знаходилося тіло покійної (Він впустив туди тільки Своїх найближчих трьох учнів - Якова, Іоанна та Петра - і батьків отроковиці), підійшов до одра, торкнувся його і сказав: "Дівчино, тобі кажу: встань". І вона розплющила очі і встала. Господь, запевняючи всіх у тому, що отроковиця жива і їй необхідні ті самі потреби, що й кожній живій людині, повелів дати їй їсти.

Це євангельське читання говорить нам багато про що. Насамперед, про необхідність мати віру. За будь-яких обставин нашого життя (навіть, здавалося б, безнадійних) нам потрібно мати віру в силу Бога.

Ми можемо сказати: "Бог жив на землі понад 2 тисячі років тому. І були щасливі ті люди, які могли прийти до Нього і попросити допомоги у своїх потребах". Але апостол Павло в посланні до євреїв каже: "Іісус Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той самий" (Євр. 13:8). Отже, з нами не трапляється того, що сталося з кровоточивою жінкою та Яіром, тільки тому що ми не маємо тієї віри, яку мали вони.

Ми можемо запитати: "Чи може в наш час відбуватися те, що Господь створив у Євангелії?" Згадаймо, що Спаситель сказав апостолам: "Хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте" (Мф. 10:8). Чи воскрешали апостоли, за словом Господа, людей? У Діяннях Апостольських описано випадок, коли апостол Петро на прохання християн міста Іопії прийшов у дім такої собі Тавіфи, яка була улюблена всією громадою цього міста і померла. Апостол, напевно, пам'ятаючи про випадок воскресіння доньки Яіра та заповідане Господом слово, прийшовши в дім, теж вислав всіх із світлиці, схилив коліна і помолився біля тіла покійної. І Тавіфа воскресла.

Такі ж випадки ми можемо згадати і з житій святих. Вони, звісно, не численні. Але, напевно, небагато хто має ту віру і надію на Бога, які мали кровоточива жінка та Яїр.

Для Господа немає нічого неможливого. Діяти Богу в нашому житті не дає наша маловір'я. Адже ми абсолютно вільні істоти, ми створені Богом за Його образом і подобою. Те, що дає можливість діяти Богові в нашому житті, - це наша віра.

Тому не будемо мислити, як ті, хто каже: "Якби Бог був серед нас, тоді ми могли б до Нього звернутися". Господь серед нас за непорушною Своєю обіцянкою: "Аз есмь з вами в усі дні до скінчення віку" (Мф. 28:20). Ми повинні в це вірити і в складних ситуаціях з вірою звертатися до Бога, і Господь не забариться подати нам Свою допомогу. І тоді для нас не буде нічого неможливого, бо Бог, Який сказав: "Аз есмь з вами в усякий день до кінця віку", - сильний подати допомогу в усіх наших бідах і скорботах. Амінь.