Про багатого юнака

Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Сьогодні під час Літургії ми з вами чули розповідь євангеліста Луки про те, як якийсь юнак підійшов до Господа нашого Іісуса Христа, запитуючи Його: "Що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?" А чи ставимо ми собі таке запитання, чи є у нас таке живе сприйняття віри як в цього юнака? Це питання має хвилювати кожного з нас, брати і сестри. Ми не повинні по інерції ходити в храм, читати по інерції Євангеліє і молитовні правила. Час від часу ми повинні запитувати себе – що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. І ми чуємо відповідь Господа юнакові: "Виконуй заповіді: не вбивай, не кради, не перелюбствуй..."

Юнак сказав: "Я з раннього дитинства виконую всі ці заповіді". Євангеліст Марк, описуючи цей самий випадок, каже, що Господь із любов'ю подивився на юнака і сказав йому: "Одного тобі бракує: піди, роздай своє майно і йди за Мною".

Якби юнак розумів те щастя, яке пропонується йому, щастя бути учнем Господа нашого Ісуса Христа! Якби ми в повноті розуміли щастя того, що Господь нас покликав і ми в Церкві серед Його учнів. Але юнак був багатий. І йому стало шкода розлучитися зі своїм майном, і він із сумом відійшов від Спасителя.

Тоді Господь сказав: "Важко багатому увійти в Царство Боже! Зручніше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти в Царство Небесне". Вушком голки в давнину називали вузький прохід у стіні міста, призначений для нічних мандрівників; щоб пройти крізь нього, мандрівникові треба було зняти з себе зброю і обладунки.

Люди, які чули це, запитали: "То хто ж тоді може врятувати душу, якщо такі суворі вимоги?" Господь сказав: "Неможливе людям можливе Богові".

***

Отже, прочитавши цей євангельський уривок, ми з вами повинні задуматися, чи увійшли ми в міру ось цього багатого юнака. Чи ставимо ми собі запитання: "Що мені робити, щоб увійти в Царство Небесне?" Чи усвідомлюємо ми ту велику милість до нас Бога, що ми є учнями Його?

У цього юнака перешкодою на шляху до Царства Небесного стало його багатство. Згідно з притчею про сіяча (Мф. 13:3-23; Мк. 4:2-20; Лк. 8:4-15), багатство – це терніє, що колить руки людині, котра володіє ним. Багату людину підстерігає безліч спокус, і їй складно зберігати лагідність, смиренність, любов до ближнього. Часто багата людина стає рабом своїх скарбів.

Ми, може, і не багаті, як цей юнак, але в нас, можливо, є інша перешкода, яка заважає нам увійти в Царство Небесне. Зазирнемо у своє серце: на що ми витрачаємо свою увагу, енергію, свій час? Час – найцінніший ресурс, яким володіє кожен із нас. Адже якщо гроші ще можна якось заробити, то витрачений час уже ніяк не повернеш, і прийдешній час ніяк не збільшиш – скільки Господь поклав людині прожити в цьому світі, стільки вона і проживе.

Ось тому ми повинні поставити запитання самим собі: "А що мені заважає бути учнем Христовим? Чому я витрачаю час на інтернет-серфінг, на сидіння в соціальних мережах, на якісь порожні речі, а найсуттєвіші, найважливіші речі проходять повз мене?" Адже цей убитий час можна було б витратити на молитву. Апостол Павло каже: "Безперестанку моліться" (1 Сол. 5:17), – це означає, що потрібно безперестанку пам'ятати про Бога, і молитвою (посильно) завжди підтримувати зв'язок із Ним.

Чому б не витратити цей час на виконання заповідей, на допомогу ближньому? Або ж – на духовну самоосвіту – адже ми повинні вірити розумно.

***

"Що мені перешкоджає, як цьому юнакові, бути в числі учнів Христових?" - це запитання має поставити собі кожен із нас. Адже не тільки багатому важко війти в Царство Небесне. Ми живемо в такому бурхливому, метушливому, гріховному світі, що взагалі в цих умовах важко відкинути спокуси цього світу й зосередитись на духовному житті. Але пам’ятаймо з сьогоднішнього євангельського читання, що відповів Іісус Христос – неможливе людям, можливе Богові. Тобто, чим більше спокус, тим більше допомоги Божої тим, хто шукає Бога, тим, хто іде шляхом Божим.

Іісус Христос подивився на цього юнака Своїм всепроникаючим поглядом і побачив, що його багатство – це стіна, що розділяла його від життя вічного.

Сьогоднішнє євангельське читання кличе кожного з нас зазирнути в своє серце побачити ту стіну, яка стоїть між нами і Богом і зруйнувати її, щоб ніщо нас не розлучило з Богом, і ми у вічному житті наслідували Царство Небесне. Амінь.