Субота 2-ї седмиці після П’ятидесятниці. Про неосудження

Сьогодні в Євангелії ми чули слова, які Господь сказав у Нагірній проповіді. Слова, які ми всі добре знаємо, але, на жаль, дуже часто порушуємо. «Не судіть, не будете судимі, бо яким судом судите, таким судимі будете; і якою мірою міряєте, такою і вам мірятимуть. І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в оці твоєму не відчуваєш? Або як скажеш братові твоєму: "дай, я вийму сучок з твого ока", а ось, у твоєму оці колода? Лицемір! вийми спершу колоду з твого ока і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого» (Мф. 7:1–5).

Засудження, на жаль, настільки поширений гріх, що багато хто не тільки з людей далеких від Церкви, але багато хто з нас, хто чує євангельські слова, не вважають цей гріх за гріх. І, збираючись у компаніях, не знаходять нічого кращого, як тільки «перемити комусь кістки», когось засудити і цим принизити людину і звеличитися над нею, оскільки підставою для засудження завжди є звеличення над людиною. «Я не такий, як ця людина», — читається в словах людини, коли вона засуджує іншу.

Але в Євангелії немає нічого, що говорилося б просто, заради гарних слів. Все, що говориться в Євангелії, має незмінну істину і силу виконання. Давайте вслухаємося, що говорить нам Господь: «Якою мірою міряєте, засуджуючи іншу людину, такою мірою буде відміряно і вам».

Ми знаємо, що ми всі постанемо на Суд Божий. Господь буде судити нас. Поставимо собі самим питання: «Який буде критерій Суду?» З одного боку, це справедливість, найвища справедливість. Нам має бути страшно, бо за справедливістю всі ми навряд чи увійдемо до Царства Небесного. З іншого боку це милість. «Милість та істина зустрінуться» (Пс. 84:11), — співає у своїх співах Церква. Зустрічаються на суді милість та істина, тобто справедливість та милість. І ось, куди схилиться суд щодо кожного з нас, Господь відкриває нам сьогодні в Євангелії. Якою мірою ми будемо судити інших людей, таким самим судом і нас судитиме Господь.

Ми часто підходимо до іншої людини суворо, не прощаючи їй навіть найменшої провини. Але ж немає людини, яка жила б і не згрішила, — один Господь безгрішний! Один Спаситель, Який прийшов у наш світ, щоб урятувати нашу людську природу, врятувати людство, не мав гріха. І Він Своїм безгрішним життям очистив нашу природу і відкрив нам шлях до спасіння. Ми ж усе грішимо, і ми часто, здебільшого, звеличуючись над іншими людьми, міряємо наших ближніх дуже суворим судом.

Давайте замислимося і будемо боятися судити інших людей, бо таким самим, суворим, судом, Господь буде судити і нас. Краще помилитися в милості, ніж помилитися у строгості. Це для нас з вами має бути головним критерієм щодо ближнього. Краще ми вважатимемо людину кращою, а не гіршою, ніж вона є насправді. І тоді ми матимемо надію, що і нас Господь судитиме таким судом. А слово Господнє — ще раз скажу — непорушне. Все, що говориться в Євангелії, має непорушну силу: якщо Спаситель сказав, що таким же судом, як ми міряємо іншим, Господь мірятиме нам, то якщо ми милостиво ставитимемося до наших ближніх, то і Господь на Суді милостиво поставиться до нас з вами. Дуже важливо це зрозуміти і, головне, відповідно цього розуміння змінити свою свідомість.

У народі кажуть: "Людина осудилася". Тобто людина засудила іншого і, як правило, у цей же гріх впала сама. Якщо ми будемо уважні до життєвих обставин, то побачимо, що так відбувається з ближніми і найстрашніше з нами. Тому боятися будемо судити інших людей, щоб і нам не впасти в цей гріх. Будемо вірити і сподіватися, що Господь таким же милостивим оком, яким ми дивимося на інших, буде дивився на Страшному Суді і на нас. Амінь.